“Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю” (Остап Вишня);

“Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.” (І.Багряний);

“Світ ловив мене, та не спіймав” (Григорій Сковорода);

“Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста” 

(В. Симоненко);

“Любов до книжки виявляється в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку” (М. Коцюбинський);

“Ми працю любимо, що в творчість перейшла” (М. Рильський);

Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь” (Т. Шевченко);

“Добру науку приймай, хоч її від простого чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив” (Іван Франко);

Можна вибрати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати” (В. Симоненко);

Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя.(В. Симоненко);

На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил.

(В. Симоненко);

“Не жди ніколи слушної пори – твоя мовчанка може стать ганьбою!” (Д. Павличко);

“В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня…І йде між ними боротьба, і дужчий хто не знаю я…” ( О. Олесь);

“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав! Я б землю покинув і в небо злітав” (Михайло Петренко, романс);

Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча” (Іван Котляревський);

“Мужність не дається напрокат” (Ліна Костенко);

“Ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи”( Іван Багряний);

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів” (Іван Франко);

А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни. (Ліна Костенко);

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. (Григорій Сковорода);

Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо. (В.Сухомлинський).

О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним.  (Олександр Олесь);

Вітчизна — це не хтось і десь,
     Я — теж Вітчизна. (І. Світличний);

Дзвін щабель, пісні, походи,
     воля соколина,
     тихі зорі, ясні води —
     моя Україна. (В. Сосюра);

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її вічно живу і нову
і мову її солов'їну.  (В. Сосюра);

Ще не вмерла України і слава, і воля... (Я. Чубинський);

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
     Ніхто не перекреслить мій народ! (В. Симоненко);

 

Я знаю вас, нащадки запорожців,
Я вірю вам і низько б'ю чолом.
Дивлюсь на вас і вірою займаюсь,
І б'ю поламаним крилом. (О. Олесь);

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
(Л. Костенко);

А пісня — це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша.
Чим глибша пісня, тим ясніш душа. (І. Драч);

Тарас ШЕВЧЕНКО

Борітеся – поборете!
***
У всякого своя доля
І свій шлях широкий...
***
...Хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Не так тії вороги,
Як добрії люди –
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи, осудять...
***
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать – і мовчать.
***
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.
***
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
***
В своїй хаті – своя правда,
І сила, і воля.
***
Караюсь, мучуся... але не каюсь!
***
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
***
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
***
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати,
І спати на волі...
***
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І оскверненну землю спалить.
***
Щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру –
Та й заходиться вже будить.
***
О люде! Люде-небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люде, не собаки!
***
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
***
Не вмирає душа наша, не вмирає воля.
***
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!..

 

Іван ФРАНКО

Нам пора для України жить
***
Не ридать, а добувать
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
***
Лиш боротись – значить жить.
***
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю.
***
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
***
Слова – полова,
Але огонь в одежі слова –
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.

 

Леся УКРАЇНКА

Благословенне слово, що гартує!
***
Завжди терновий вінець
Буде кращий, ніж царська корона.
***
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
***
Завжди величніша путь
На Голгофу, ніж хід тріумфальний.
***
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!

 

Павло ТИЧИНА

Все на світі від примружених очей
***
Все можна виправдати високою метою – та тільки не порожнечу душі.

Максим РИЛЬСЬКИЙ

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, – рідна мова...
*
Немає мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина.
 

Олександр ДОВЖЕНКО

У найголовнішому художник завжди самотній
Сучасне – завжди на дорозі з минулого в майбутнє.
 Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.
 Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий – зорі. Що кому.