Комплексний аналіз епічного твору як форма інтерпретації художньої структури

Комплексний аналіз епічного твору як форма інтерпретації художньої структури

За останні декілька десятиліть в методиці та літературознавстві можна спостерігати значну зацікавленість комплексним аналізом епічного твору. Безперечно, він існував і до цього. Але в умовах упровадження інноваційних методик у викладанні зарубіжної літератури в основній школі, сформувалась і нова модифікація інтерпретації художньої системи епічного твору.

Основним завданням нашої статті є виявлення складників аналізу епічного твору і форм їх взаємодії.

Проблемі модифікації аналізу художніх творів свої дослідження присвячували вчені – методисти З.Я. Рез, Н.О. Корст, Н.Д. Молдавська, В. Г. Марацман, Т.О. Пахомова, А.Л. Ситченко та ін.

Розглядаючи вихідні посилання методологічних концепцій стосовно аналізу, приходимо до висновку, що раціональним є той, в основі якого лежить поступове удосконалення учнем художнього сприйняття епічного твору.

За визначенням Н.Й. Волошиної „ ... комплексний аналіз – це не просто поєднання різних аспектів дослідження, а їх синтез”.

Відсутність позицій аналізу художнього твору наштовхує на думку про неможливість користування знаннями, отриманими у процесі читання, у повному обсязі. При цьому читач не може отримати навички цілісного сприйняття тексту.

Під час аналізу твору здійснюється напівфункціональність самої методики його проведення. Складність полягає у тому, що кожен читач формує свій власний образ, і завдання аналізу – навчити його інтерпретувати. І тільки за умови створення саме такої ситуації учень буде спроможний деталізувати підтекстові задуми твору, глибоко осмислити ідейний зміст.

Твори епічних жанрів – а їм відводиться все дедалі більше місця у шкільному курсі вивчення зарубіжної літератури – являють певні труднощі для здійснення комплексного аналізу учнями як середніх, так і старших класів. Учні середніх класів зазвичай сприймають сюжет і образи; старшокласники сприймають, крім цього, композицію, ідейний зміст, а також певні особливості стилістичної манери автора.

Багаточисленні дослідження показують, що аналіз має місце саме на уроках зарубіжної літератури. У процесі самостійного розбору твору учні в достатній мірі не приділяють уваги специфіці художнього слова в епосі (його конкретності, зображувальності, відповідності з авторським задумом).

Так як епічний спосіб художнього сприйняття дійсності базується на зображенні зовнішнього по відношенню до світу письменника, найголовнішим завданням є забезпечення учнів саме кваліфікованим, об`єктивно - точним аналізом творів малої, середньої і великої епічних форм.

Методологічний прояв аналізу епічних творів здійснюється в декілька етапів:

• розчленування цілого на частини (зміст і форму, їх компоненти, і елементи);
• фіксація спостереження частин, компонентів;
• встановлення залежності, взаємообумовленності та зв’язків між складовими твору.

Оптимальний варіант аналізу літературного твору епічної форми можна розглянути з позиції зіставлення перших вражень з тими, які сформуються у ході аналізу, на заключному етапі вивчення твору учнями.

Першому етапі аналізу твору передує мотивація його спрямованості, тієї точки зору, яка сформує певну оцінку.

Найважливішим завданням на першому етапі є показ учням умінь стосовно відокремлення структурних одиниць тексту. Виділення автономних частин твору є найпростішим завданням для учнів у процесі аналізу.

На другому етапі аналіз має на меті осягнення глибини авторського задуму. Фіксація вузлових, опорних епізодів епічного твору, дослідження композиції, розуміння як конкретного, так і загального змісту подій, специфіка художньої манери автора визначають високу культуру сприйняття тексту учнями.

Основною складовою аналізу на третьому етапі є створення цілісності сприйняття тексту у відповідності з авторським задумом і персональним сприйняттям прочитаного.

На цій стадії аналіз твору має бути наповнений конкретним змістом, який буде інструментом у визначенні моральних акцентів щодо сприйняття авторської концепції дійсності.

Проблема комплексного аналізу епічного твору сповнена великою кількістю суперечливих моментів. Різнобій точок зору закономірний і, треба відзначити, позбавитись цього неможливо у принципі, бо розуміння аналізу залежить від світоглядної орієнтації учня. Ці всі питання і стали поштовхом для розрізнення шляхів аналізу епічного твору.

Традиційно встановлено три шляхи аналізу епічного твору:

• послідовний
• пообразний
• проблемно-тематичний.

Кожен з вищеназваних шляхів включає в себе безліч допоміжних ланок аналізу, серед яких: філологічна, стилістична, лінгвістична, системно-структурна, компаративна. Але у сучасній методиці їх розрізняють як підвиди основних шляхів аналізу.

Зупинимося докладніше на традиційних шляхах аналізу твору у школі. Перед початком характеристики кожного з етапів доцільно було б зазначити найголовніші чинники, що сприяють найбільш вдалому аналізу:

• глибина розуміння твору учнями;
• зміст і обсяг самого твору;
• якість адаптації, перекладу.

Послідовний аналіз може бути використаний як у середніх, так і в старших класах. Ця форма аналізу базується на системі запитань, спрямованих на синтез єдності і форми твору. Аналіз проводиться у формі бесіди, що дає учням змогу детальніше розібратися в компонентах твору, які є складовими художньої структури.

Найбільшої уваги приділяють так званому пообразному шляху аналізу епічного твору. Це цілком закономірно, так як „ ... у центрі уваги будь-якого художнього твору епічної форми є образ чи система образів”.

Літературознавче поняття „художній образ” є основою для теоретичного визначення пообразного шляху аналізу. Категорія „художній образ” досить багатогранна так як „ ... в ній можна виділити і художній образ світу (природи), і образ оповідача, і образ автора; національний, біблійний, християнський”.

Аналізуючи цю категорію учні пізнають не лише глибину того чи іншого образу, вони створюють картину людського життя й навколишнього середовища, визначають прекрасне, прагнуть розібратися в особистих проблемах, ситуаціях. Поряд з послідовними і пообразними шляхами використовується  проблемно-тематичний. Основу його складають наступні функції:

• визначення проблемних питань;
• визначення проблемної ситуації;
• пошук шляхів направлених на вирішення визначених проблем.

Використовуючи проблемно-тематичний шлях аналізу особливу увагу треба звернути на вікові особливості школярів. Цей шлях можна розпочати вже в середніх класах, але у старших він набере нового розкриття тієї чи іншої проблеми.

Порівнюючи визначення найголовніших проблем твору у середніх і старших класах помітним буде той факт, що у старшокласників сприймання проблеми буде мати більш глибоке й фундаментальне окреслення. Їх досвід, вікові можливості будуть базою для більш дослідницької роботи твору.

Отже, комплексний аналіз епічного твору має на меті розкриття своєрідності ідейно - естетичного змісту, майстерності втілення автором творчого задуму. У процесі аналізу художніх творів епічної форми у школярів поступово формуються відповідні вміння, більшість з яких базується на теоретичних поняттях.